Завантаження...
Літературний куточок Славути.
Пише з дитинства. Була юнкором дитячих газет, друкувалася в студентських виданнях, згодом - в обласній і республіканській пресі. Понад 30 років дописує до газети «Трудівник Полісся», є її позаштатним кореспондентом. Написала книгу «Ключі до щастя». Готує до друку книгу про людей Славути. У колективному поетичному збірнику «Славутчина пісенна» вміщені її пісні. Член Асоціації письменників України Західного регіону.
Коли мене покличе слово, я пишу. Усі думки лишаю на папері. У серці, мов святиню, їх ношу,
Я йшов, Хоча і кроку не ступив. Мовчав я, а здавалось,говорив. Я жив,
Крізь сон мені чується запах фіалок, Солодкий , як мед, смак бабусиного пирога, Цікаві розповіді татуся про мавок І колискова неньки про кота.
Задам тобі незвичні запитання : Чи зможеш уявити ти зірки? Коли ти бачив їх востаннє? Вони такі далекі і близькі…
Матуся рідна – берегиня роду, Надія і опора у житті. В тобі - душа великого народу, Сподіванки і помисли святі.
ТВОЄ МИЛЕ СЕРЙОЗНЕ ОБЛИЧЧЯ, ТВОЇ НІЖНІ-НІЖНІ ВУСТА… Я НЕ В ЗМОЗІ НА НИХ НАДИВИТЬСЯ, СТІЛЬКИ В СЕРЦІ ЛЮБОВІ Й ТЕПЛА!>
Мати сина проводжає.
Просить сина: «Лиш вернись!»
Ну а син відповідає:
«Люба мамо, не журись».
Тріпоче пташка, загнана у клітку, Сидить вона в неволі вже давно. Звільнитись хоче, б’ється об решітку, Та злий орел накрив її крилом.
Ти – моя сила, як сталь… Моя самотність,.. Сенс мого існування… Коханий… Місяць мій ясний… Моя опора… Друг мій вірний… Сміх мій.. Сум мій…