Завантаження...
Марія Олександрівна Караван народилася 19 листопада 1950 року в селі Нападівка Старокостянтинівського району Хмельницької області в селянській родині. Після закінчення десятирічки у с.Булвці вступила до Камянець-Подільського державного педагогічного інституту на філологічний факультет. У 1971 році після його закінчення отримала направления на роботу вчителем української мови та літератури Довжанської середньої школи Славутського району. Згодом, у зв'язку з одруженням і переїздом за місцем проживания чоловіка, була переведена на посаду вчителя-словесника Хутірської восьмирічної школи, а потім заступником директора з навчально-виховної роботи Корчицької середньої школи Шепелвського району. Пізніше доля закинула у місто Славуту. 3 1982 року викладала у Славутській середній школі №3 українську мову та літературу, цікаві курси: «Етика і психологія сімейного життя», «Основи вибору професії», «Народознавство». Була заступником директора з виховної роботи. 3 1992 року почала навчати дітей рідної мови і літератури та вести уроки народознавства в ЗОШ І -ІІІ ст. №4 м. Славути. Факультативи та гурткову роботу з народознавства веде и тепер. 3 1995 року створює та веде телевізійні передачі «3 народних джерел», яких на сьогодні знято понад 200.. Пише з дитинства. Була юнкором дитячих газет, друкувалася в студентських виданнях, згодом - в обласній і республіканській пресі. Понад 30 років дописує до газети «Трудівник Полісся», є її позаштатним кореспондентом. Написала книгу «Ключі до щастя». Готує до друку книгу про людей Славути. У колективному поетичному збірнику «Славутчина пісенна» вміщені її пісні. Член Асоціації письменників України Західного регіону.
Щастя яскраве, райдужно-барвисте, Легке, тендітне, кришталево-чисте. Воно мінливе, (О, вже рожеве) Сонячно-іскристе, Як сонячне проміння, золотисте І тепле-тепле І таке жагуче,
Що хоче кожного торкнутись неминуче Але не кожен щастю усміхнеться, Багато-хто із щастя розминеться Бо не бачить, не відчуває, не почув І сам в життя без щастя помандрує. А я? Я бачу щастя! Візьму його за руку, пригорнуся.
І ніжно так я щастю усміхнуся. Ми будем поруч йти: І я і щастя У двох зробити нам Багато вдасться Всю землю ми засіємо квітками Квітками радості І світлими думками
І будуть ті думки вершити чудо Оком як нам хороше із щастям жити буде! Я бачу щастя!